Англо-сакське королівство

              Гептархія (дослівно — семицарство, від грец. ἑπτά — сім і ἀρχή — влада, царство, англ. Heptarchy) — період у давній історії Англії, що почався близько 500 року з утворення кількох англо-саксонських держав на півдні Британських островів і закінчився в 850 році датським завоюванням. Термін «гептархія» вперше вжив англійський історик XII століття Генріх Хантінгдонський.

У результаті нашестя англів, саксів та ютів на території нинішньої Англії на початку VI століття сформувалося сім порівняно великих держав — Вессекс, Сассекс, Ессекс (західне, південне та східне королівства саксів), Східна Англія (королівство), Мерсія, Нортумбрія (королівства англів) і Кент (колівство ютів).

Ці королівства запекло воювали між собою. В ході цієї боротьби найсильніші держави встановлювали свою гегемонію. В другій половині VII століття висунулуся Нортумбрія, у VIII Мерсія. У 829 році майже усі англосаксонські області об’єднав король Вессекса Екберт. З того часу держава стала зватися Англією. Подальше об’єднання країни перервало нашестя данців які в другій половині ІХ століття підкорили майже усю Англію. Боротьбу з ними очолив Вессекс, і в Х століття цілісна держава Англія була відновлена.